Великоберезнянщина: руйнуємо стереотипи

Великоберезнянщина: руйнуємо стереотипи

Поширити

На туристичній мапі Закарпаття чимало справді цікавих об’єктів. Нам є чим похвалитися, є що показати туристам – як з України, так і з-за кордону. Туристична сфера останнім часом активно розвивається, зусилля в цьому напрямку докладають не тільки відповідні управління влади та бізнесмени, але й науковці, ентузіасти, журналісти тощо.

Автор цього матеріалу не є кваліфікованим спеціалістом в галузі туризму, тому важко уникнути певного суб’єктивізму. Проте інформацію цілком можна сприйняти як погляд споживача, туриста, людини, яка захоплюється Закарпаттям і з задоволенням проводить дозвілля, відкриваючи його нові куточки і принади.

Часом складається враження, що поміж інших районів Великоберезнянщина – найменш «розкручений», найменш популярний. Як кажуть, «на слуху» – закарпатські замки, престижні санаторії Свалявщини з мінеральними водами, термальні джерела Берегівщини, чани в Лумшорах, Синевир, гірськолижні траси Воловеччини та Міжгірщини. А от про Великоберезнянський район чути замало. Ба більше – в новинах якщо й згадується цей регіон, то превалює відвертий негатив: нелегали та їхні переправники, цигаркові контрабандисти, підпільні лісоруби, черги на КПП «Малий Березний-Убля» тощо. Чекайте-чекайте, хіба цього мало в інших місцях країни? Навіщо створювати у пересічних глядачів та читачів ці виключно негативні враження?

Цього літа я переконався, що така ситуація є абсолютно несправедливою. І дуже б хотілося посприяти виправленню цієї ситуації.

І зробити це найпростіше на власному досвіді, просто поїздивши Великоберезнянським районом, поспілкувавшись з людьми, відвідавши знакові місця, побачивши на власні очі те, чим може похвалитися цей край. Отже, нижче – перша частина фотоогляду привабливої і цікавої Великоберезнянщини.

Почнемо з того, що найголовніший туристичний ресурс району – це його природа, в першу чергу краєвиди. Це коли їдеш по трасі, і чи не щохвилини кортить зупинитися, вийти з автівки, озирнутися навколо, вдихнути гірське повітря на повні груди і аж закричати від захоплення. Гарні, мальовничі фотографії тут можна робити буквально на кожному кроці і в будь-якому напрямку!

b01 b02 b03 b04 b05

Варто додати, що Великоберезнянщина – один з найчистіших і найблагополучніших в екологічному плані регіонів – в районі немає жодного підприємства зі шкідливими для здоров’я викидами. Та й взагалі потужної промисловості на перший погляд нема. Можливо, це не надто добре для місцевої економіки і мешканців, проте для гостей – краще не вигадаєш! Відповідно, саме розвиток туризму є пріоритетом для краю.

У кожного туриста свої пріоритети. Особисто мій – не пошук особливого комфорту і благ цивілізації, а (окрім природи, бо це найголовніше) побачити якомога більше історичних артефактів – старовинних будинків, предметів ужитку тощо. Це і дерев’яні хатки…

b06

…і старі криниці…

b07

…і пам’ятники часів Першої світової…

b08

…і конструкції залізниці, багато з яких збереглися ще з часів Австро-Угорщини…

b09

…і ще багато чого. Наприклад, для мене, як ужгородця, було дещо несподіваним побачити на головній вулиці районного центру точнісінько такий чеський пожежний гідрант, збереженням яких переймаються небайдужі мешканці Ужгорода.

ber11

Ніби нічого дивного, але ж приємно. Таке враження, що зустрів старого знайомого земляка десь в далеких краях. Привіт, знайомцю!

Тут чимало місць, де пейзаж точнісінько такий, як два-три сторіччя тому. Наприклад, копиці сіна на полонинах на фоні гірських вершин – візуальна класика, яку могли в цьому самому місці бачити і наші діди, і наші пра-пра-прадіди…

b11

Точнісінько так шуміли гірські потічки, і так само пили чисту воду з джерел долонями подорожуючі.

b13

І приблизно такими серпантинами спускалися з високих перевалів вози і двісті, і чотириста років тому. Хіба що асфальту не було.

b14

До речі, щодо асфальту. Стан доріг на переважній більшості шляхів Великоберезнянщини справді, скажімо відверто, поганий. Чи не це є головною причиною низької цікавості туристів до району? Цілком вірогідно… Проблема існує.

Проте, як завірив у розмові голова Великоберезнянської РДА Василь Симочко, певні зрушення є. Зараз місцеві бюджети отримують значно більше надходжень, і дорожні роботи активізувалися. В першу чергу – в напрямку найвідоміших туристичних принад, проте заплановано відновлення шляхів і до менш відомих населених пунктів.

Поживемо – побачимо. Але все ж констатуємо: на даний момент, щоб побачити прекрасну Березнянщину, варто обирати автомобіль підвищеної прохідності і з міцною підвіскою.

Щодо міфів і стереотипів. Існує думка, що на території району майже нема інфраструктурних об’єктів високої комфортності для вибагливих туристів. Мовляв, закордонні гості із задоволенням відвідають автентичні хатки та закинуті місця, але в туалет підуть виключно стерильний, «європейський» і спати ляжуть виключно в комфортне ліжко з ортопедичними матрацами. А у Великоберезнянському районі, особливо поза райцентром, такого не знайдеш.

Це – дуже помилкова думка! Щоб переконатися в цьому, варто, наприклад, в тихому і віддаленому Ужку, на самому кордоні з Польщею та Львівською областю, зайти в туристичний комплекс «Ужанська купіль». Подивіться фото – невже такі умови можна назвати примітивними?

b15 b16 b17

І додам: купатися в чистих сучасних басейнах посеред високих гір у місцях, розташованих подалі від шумної цивілізації – відчуття незвичні і просто чудові.

b18

Таких комплексів чимало, інколи просто при дорозі, як ото отель «Віссон»:

b19 b20

«Ну, це на основних напрямках… А трохи від’їдеш убік…», – скаже хтось. Що ж, не проблема. Повертаємо з траси і долаємо 30 км до села Вишка. Подивіться – це туркомплекс «Новий сезон».

b21 b22 b23 b24 b25

А це – садиба «Шом-тур».

b26 b27 b28

І повірте, таких комплексів по всій Великоберезнянщині чимало. «Та вони ж занадто дорогі», – скаже той, хто ще не бував тут. Це не рекламний матеріал, тому приводити розцінки я не буду. Але повірте на слово – в порівнянні з багатьма іншими, більш відомими місцями, вартість проживання на більшості турбаз Березнянщини вас приємно здивує.

А якщо навіть це здається вам занадто витратним, зверніть увагу на невеличкі впорядковані садиби. Я, наприклад, зупинявся «У Феді». Без особливого пафосу, але напрочуд затишно, приємно і – надзвичайно гостинно. На будь-який смак.

b30 b32

А де ще, окрім віддалених сіл, ви зможете зустріти отакий (абсолютно робочий!!!) транспортний раритет?

b31

Ви вже чули про чудові релаксаційні властивості закарпатських чанів, де людей відпарюють на відкритому вогні? За цією процедурою не потрібно обов’язково їхати в «розпіарені» Лумшори. Такі самі – з відварами цілющих трав, на берегах студених гірських потічків – ви знайдете і тут.

b29 b33

Резюмуючи: тим, хто втомився від галасливих «благ цивілізації» всіх рівнів достатку Великоберезнянський район пропонує чудовий відпочинок на будь-який смак і безліч позитивних вражень.

Проте повторюся: найголовніша принада Великоберезнянського району – це гори і неймовірні краєвиди.

b34 b35 b36 b37 b38 DSC_0019

У цьому матеріалі я умисно не торкався більш відомих і знакових туристичних родзинок цієї чудової частини Закарпаття. Про мандрівку до рекордсмена Дідо-дуба, про дивовижні музеї під відкритим небом, чарівні артефакти, культові об’єкти, найбільший в Європі метеорит, і навіть… ватиканський собор Святого Павла посеред Карпатських гір, про гірськолижні траси, про таємниці кухні і містичні історії – в подальших оглядах привабливої Великоберезнянщини.

Костянтин Черкай, korzonews.info