В Ужгородській СШ № 3 діє оригінальний мистецький майданчик, близький до юного...

В Ужгородській СШ № 3 діє оригінальний мистецький майданчик, близький до юного глядача як жоден інший!

Поширити

Час від часу відвідуючи ужгородську «третю школу» (офіційна її назва – Ужгородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням англійської та чеської мов, але ж дозвольте називати так, як ми звикли), звернув увагу на те, що в коридорі другого поверху завжди можна побачити цікаві картини.

Інколи – це роботи талановитих учнів закладу, але частіше у виставлених зображеннях можна легко вгадати руку відомих професійних художників Ужгорода і Закарпаття. Тих самих, картини яких ще нещодавно зустрічав на виставках в різних мистецьких галереях. Одного разу помітив роботи Міклоша Шете, іншого – Емми Левадської, а ще Вікторії Манайло-Приходько. Ось сьогодні – чудова міська графіка Анни-Марії Горват.  Часом відзначав, що на стінах не картини, а мальовничі фотографії.

– Так, це одна з наших добрих традицій, – розповіла директор школи Світлана Сапаргалієвна Фесенко. – Чимало справжніх митців різних жанрів надають нам на певний час свої роботи, і ми з великим задоволенням їх виставляємо. І повірте – цікавість з боку учнів надзвичайна!

Виявляється, співпрацювали з навчальним закладом відомі автори Інна Бескид, Світлана Кирлик, Василь Вовчок, Олександр Лендєл, Марія Митрик, Тетяна Іваницька. Також виставлялися роботи школярів, переможців обласних та міжнародних конкурсів – Глорії Сливки, Антона Коцура, Каріни Щербак, Анфіси Галімурки, Михайла Семенюка, Іванни Пеліної тощо.

Вражає, чи не так? Тобто, цілком можна говорити, що в обласному центрі діє оригінальний мистецький майданчик, близький до юного глядача як жоден інший! Чудова ідея, вдала реалізація.

Що ж надихає митців зробити такий незвичний крок до малечі? Ми поставили це запитання члену Національної спілки художників України, директору ужгородського Будинку-музею Ф.Манайла Вікторії Іванівні Приходько-Манайло.

– Нічого дивного! – завірила вона. – Будь-яка творча людина мусить представляти свої роботи якомога ширшому колу глядачів. І дітям – чи не в першу чергу, як викладач я добре розумію, наскільки це важливо. Естетичне виховання – вкрай важлива складова освіти. В нашому світі щоденні турботи значно витискають з поля зору духовні потреби. Тому чим більше діти і юнь бачать навколо себе прекрасне, тим краще. Це спонукає їх до творчості, до самореалізації. І – дає натхнення нам, авторам.

– Ви відчули зворотний зв’язок?

– Так, звісно. Я проводила для учнів екскурсію, де розповідала не тільки про свої роботи: вчила всебічному сприйняттю образотворчого мистецтва, як зрозуміти, що хотів тим чи іншим методом передати автор, які існують техніки малювання. У дітей набагато ширша свідомість, ніж у дорослих, – вони не бояться ставити запитання, цікавляться дотичними темами, із задоволенням відкривають для себе щось нове.

Погоджується з Вікторією Іванівною і керівник Спілки фотохудожників Закарпаття Володимир Ньорба.

– Кожен митець прагне поділитися з загалом своєю творчістю. Де саме – особливого значення не має. І шкільні коридори нічим не гірші за зали офіційних виставкових центрів. Адже діти – це не тільки наше майбутнє, це і наше сьогодення. Я готовий надавати фото не тільки школам, але й дитячим садкам, бо бачу в цьому безперечну користь.

Зараз фотографія стала значно доступнішою, камери є у кожного в кишені – на телефонах. Але коли ми знайомимо дітей із гарними, художніми зразками фотографій, вони намагаються підвищити і свій рівень, знайти оригінальний стиль, створити шедевр. Це – розвиток, рух уперед, а в цьому, власне, і є життя.

– Ця традиція триватиме й надалі, – завірила Світлана Фесенко, – і не обов’язково лише з майстрами образотворчого мистецтва або фотохудожниками. Гончарство, вироби хенд-мейду, іграшки, різьба по дереву, орігамі, макраме – насправді є дуже багато різноманітних напрямків, які дають можливість втілити свою майстерність. І нашим учням це дуже цікаво та корисно. Адже школа – це не тільки місце, де отримують знання, – це виховний заклад, який у першу чергу формує світогляд. Ми щиро вдячні всім митцям, які надають роботи для виставок. І вважаємо їх передусім меценатами. Навчальним закладам не потрібні спонсори, це прерогатива держави, бюджету. А от роль меценатів неоціненна.

– Це ж стосується не тільки виставок?

– Так! Активність добродійників різнопланова. Хтось допомагає організувати спортивні змагання, наприклад – баскетбольний турнір між класами зі справжнім призовим фондом, хтось пропонує екскурсії, хтось допомагає встановити нові двері в класах, хтось пропонує концерти, хтось вигадує інші несподівані акції, залучає дітей до добрих справ. Усе це й становить шкільне життя, робить його цікавим, яскравим, комфортним. Ідеальна школа – це та, куди діти йдуть із задоволенням, з радістю.

– Успіхів вам у цьому!

Костянтин Черкай, korzonews.info

s06 s01 s02 s03 s04 s05