Кінотеатр «Ужгород»: від райдужних планів 13-річної давнини – до нинішнього «безпрєдєлу»

Кінотеатр «Ужгород»: від райдужних планів 13-річної давнини – до нинішнього «безпрєдєлу»

Поширити

Минулого тижня у будівлі колишнього кінотеатру «Ужгород», що на вул. Волошина в обласному центрі Закарпаття, почалися ремонтні роботи: вантажівки вивозять будівельне сміття, залишки меблів, обладнання тощо…

Сумна доля цієї історичної споруди занепокоїла не лише громадськість, але й владу. Принаймні – обласного рівня. Як ми вже повідомляли, голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль дав доручення управлінню культури ОДА (в структурі якого є відділ збереження культурної спадщини) розібратися й доповісти, що відбувається з кінотеатром «Ужгород». Але поки воно (управління) буде розбиратися і доповідати, пригадаємо, що цьому передувало.

Кіномистецький центр на вул. Волошина був зведений у 1932 р. і є архітектурною пам’яткою чехословацького періоду Закарпаття.

Ужгород-ист

Тоді він був просто Міським кінотеатром, у радянські часи став кінотеатром «Москва», а після отримання нашою державою Незалежності став кінотеатром «Ужгород». Справно виконував свою просвітницьку і розважальну функцію до 2003 року, аж поки не був закритий на «капітальний ремонт».

Що ж, будь-яка будівля рано чи пізно потребує ремонту. Тим більше, якщо їй – вже за сімдесят. Але роботи щось затягувалися. Навіть не так – роботи навіть не розпочиналися…

Це не могло не хвилювати. В першу чергу – позбавлену кіно громадськість і мас-медіа, до яких ця громада зверталася.

Представники мас-медіа, у свою чергу, звернулися до тодішньої міської влади, яку очолював Віктор Погорелов. Але з’ясувалося, що місто кінотеатром «Ужгород» вже не розпоряджається – він перейшов у приватні руки.

ТОВ кинотеатр_выписка

Що залишалося робити? Тільки одне – звертатися безпосередньо до «приватних рук». Журналісти газети «Європа-Центр» так і зробили. І були приємно здивовані грандіозністю планів нового керівництва кінотеатру. Котрий протягом найближчих (до дати написання статті) шести місяців мав стати надсучасним мультіплексом, якого Закарпаття ще не бачило.

Нижче – публікація в газеті «Європа-Центр» № 29 (292) від 30 липня 2005 року:

СПРАВЖНIЙ КIНОПАЛАЦ

має бути відкритий в Ужгороді вже до кінця цього року

Про надзвичайну роль кіно у нашому житті ще у 20-ті роки минулого сторіччя говорив нині «непопулярний» Володимир Ульянов (Ленін).

Багато (а може – й більшість) з його думок нині різко та непримиренно критикується.

А щодо кіно – несприйняття щось не чулося…

Кiно нашого дитинства

Його колись, пригадується, «крутили» повсюдно – де лиш була можливість. Кожне більш-менш «вагоме» підприємство, в обов’язковому порядку – державні організації, навчальні заклади тощо просто-таки були повинні мати актовий зал з кіноустановкою. Що там демонстрували – інша справа, але ж демонстрували!

Пригадується і кінобудка на нинішній набережній Незалежності (тоді – Ленінградській), поблизу Головпоштамту. Ледь починало сутеніти – там перманентно «крутили» кінохроніку. Зупинялися дорослі, котрі здійснювали традиційний «променад» за маршрутом набережна – Корзо, просто на тротуарі сиділи ватаги дітлахів – яке-не-яке кіно, але ж – безплатно.

Не пустували й кінотеатри – і «змішторг» (навпроти будівлі нинішньої міськради), і «облпрофрадівський» (по вул. Руській), і «Комсомолець» (по вул. Мукачівській). Та безумовним лідером «кінозмагання» був кінотеатр «Ужгород» по вул. Жовтневій (нині – Волошина). Воно й зрозуміло: центр міста, дешеві квитки (на дитячі сеанси – 10 коп., денні – 25 коп., вечірні – до 50 коп. на «найпрестижніші» місця).

А ще цей затишний кінотеатр відігравав, так би мовити, роль «місця зустрічі»: купити квитки на вечірній кіносеанс – це означало, що ти запрошуєш дівчину на побачення. Особливою популярністю користувалися квитки на дев’ятий ряд балкону: він – останній, за спиною – лише віконце кіномеханіка, всі, хто попереду – дивляться на екран, озиратися назад їм ніколи, отже – цілуйся досхочу…

Кiно сьогодення

Кінотеатри «змішторгу» та облпрофради «наказали довго жити». Кінотеатр «Комсомолець» став Студентським центром дозвілля. Натомість відкрито кінокомплекс «Доміон» по вул. Минайській.

А кінотеатр «Ужгород». Він залишився. Але…

Що мається на увазі під «але»? Протікає стріха, обвалюється штукатурка, залитий підвал, забиті туалети… Втім, певне уявлення про всі ці «неподобства» дають фотографії.

Чому так сталося? Питання – до колишнього керівництва кінотеатру. Але зустрітися з ним – не пощастило. Проте вдалося зустрітися і порозмовляти з керівництвом нинішнім.

Кiно нашого завтра

А воно, за словами нинішнього директора ТОВ «Кінокомплекс «Ужгород» Гаврила Феєра, – більш ніж райдужне. Вже до нового року ужгородці матимуть не кінотеатр, а справжній мультіплекс (так називають кінопалаци з двома і більше кінозалами). До речі, подібних на Західній Україні поки що немає. Облаштовуються, щоправда, мультіплекси у Львові та Івано-Франківську. Що ж, встигнуть вони раніше – ми будемо третіми.

Відкриття мультіплексу в Ужгороді, до слова, дасть ужгородцям і певні «зручності». Кіномани вже давно з гіркотою відзначають: проходять світові кінопрем’єри, кінохіти демонструються у столиці та інших великих містах держави, а до Ужгорода – доходять через три-чотири тижні. Чому? А тому, що дистриб’ютери постачають новинки екрану туди, де є сучасні мультіплекси, обладнані за останнім словом техніки. Буде такий в Ужгороді – і ми будемо у списку «обраних».

А мультіплекс в обласному центрі таки «обіцяє бути». Гарантія тому – один з банків, що має намір інвестувати у цю справу ці гроші. Причому, сам банк зацікавлений у тому, щоб кошти були виділені та задіяні у реконструкцію вже найближчим часом, адже він також отримуватиме свою частку з прибутку, і чим швидше – тим для нього вигідніше.

Кількість «посадкових місць» у великій залі зменшиться: з 540 нинішніх крісел залишиться 330. Але це будуть справді крісла – м’які, підлокітники матимуть спеціальні ніші для пляшок з «колами», пакетиків з цукерками тощо (кожне з таких крісел, до речі, коштує 63,28 євро). Передбачені і «місця для поцілунків», як їх називають у всьому західному світі – ложі, закриті з трьох боків і відкриті лишень у бік екрану. Зрозуміло, що квитки у ці ложі будуть дещо дорожчими за «звичайні», орієнтовно – до 30 грн. «Звичайні» ж передбачається встановити від 10 грн (сьогоднішні квитки коштують 6-8 грн., в залежності від часу кіносеансу та місця у залі).

Другий кінозал розрахований на 72 місця. Крім власне кіносеансів, тут можна буде проводити й інші заходи – фестивальні зустрічі, знайомства з кіномитцями та кіноакторами, прес-конференції тощо.

Ясна річ, працюватимуть в ужгородському мультіплексі й інші, так би мовити, «супутні служби»: кафе, коктейль- та пивбар, кіоски з продажу кіножурналів, буклетів, відеокасет. До слова, всім цим зможуть «скористатися» не тільки кіноглядачі – вхід буде вільним, квитки перевірятимуть лише тоді, коли ви захочете зайти безпосередньо до глядацької зали…

Ми пройшлися з Гаврилом Феєром по приміщеннях кінокомплексу. Нинішнє враження – гм-м… Аж тут до зали з «ентузіазмом» та вже з «авансованим» захопленням залітає зграйка дітей з «піонерського» табору, що діє при одній з ужгородських шкіл. А Ференц Федор, котрий працює у кінотеатрі «Ужгород» з 1957 року, уздрівши директора, підбігає і починає викладати свої задумки щодо облаштування майбутнього кінопалацу…

І чомусь віриться – кінопалац таки буде!

Володимир Кривошапко

statt1

* * *

Та не так сталося, як гадалося. Рік 2005 успішно дійшов свого кінця, але перетворення кінотеатру на мультіплекс так і не розпочалося…

А у квітні 2006 року до виконання обов’язків Ужгородського міського голови приступив Сергій Ратушняк.

Пригадується, як на одній з перших депутатських сесій під його головуванням було піднято питання про законність приватизації кінотеатру «Ужгород» – без оголошення конкурсу, «змагальності зацікавлених сторін» тощо. С.Ратушняк доповів, що в даному випадку все відбувалося «за буквою закону»: першочергове право на приватизацію того чи іншого «об’єкта діяльності» має трудовий колектив цього самого «об’єкту». А трудовий колектив, як ми вже згадували на початку, утворив Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінокомплекс «Ужгород». І крапка…

Так-то воно так. Але в даному конкретному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю варто було б назвати Товариством з необмеженою безвідповідальністю. Бо за десяток наступних років з кінотеатром «Ужгород» практично нічого не відбувалося. Хіба що відвалилися дві перші букви у назві на фасаді та «прилаштувалися» дві кафешки по боках. Оце й усе.

Кинготеатр УжгородАж ось – «почалося»…

Що саме «почалося» – наразі невідомо. Деякі місцеві інтернет-сайти інформують, що на місці колишнього кінотеатру планують звести сучасний чи то офісний, чи то торговий центр. З приводу чого у нас виникають три серйозні запитання.

  1. Як бути з тим, що ця будівля є архітектурною пам’яткою чехословацького періоду Закарпаття?
  2. Як бути з тим, що однією з умов приватизації кінотеатру «Ужгород» було збереження його функціонального призначення?
  3. Чи погоджувалося зведення «новобуду» в історичній частині міста бодай з кимось і з чимось, зокрема – з нинішнім керівництвом міста, депутатським корпусом та художньою радою?

Є такий вираз – «перевірка на вошивість».

Як гадається автору – якраз той випадок…

Володимир Кривошапко, korzonews.info

.