Охримівські нотатки закарпатського журналіста. Частина 1: Я НЕ НА МОРІ!

Охримівські нотатки закарпатського журналіста. Частина 1: Я НЕ НА МОРІ!

Поширити

Під час відпустки не виникає жодного бажання займатися журналістикою як такою. Події, прес-конференції, новини, інтерв’ю – від всього цього автоматично дистанціюєшся.

Але ж за останні десять з гаком років (так-так, я вже давненько не відпочивав більше тижня) звичка розповідати читачам про те, що відбувається навколо, сформувалася. Як і коло читачів, яким це, сподіваюсь, буде хоч трохи цікаво. Тому й склався цей текст. А можливо, й декілька текстів – часу ж вистачає.

Можете трохи позаздрити, оскільки більша частина цього звіту набрана в місці, яке я охарактеризував як, можливо, найкраще робоче місце.

mest2

Отже, вперше за бозна скільки років я у повноцінній відпустці, ще й далеченько від рідної домівки. Попри те, що розміщую фото з цим чудовим краєвидом, мушу відразу зауважити: я НЕ НА МОРІ! Від тихого приазовського села Охримівка, де ми з дітьми мешкаємо зараз, до справжнього моря їхати ще 15 км. Ну, як від Ужгорода до Перечина. Не так вже й багато, еге ж? Тим паче, що в розпорядженні є старенька «Таврія». Але так навіть краще, море щодня втратило б велику частину привабливості, воно б приїлося. А так у мене з’явилася чудова нагода згадати дитинство, коли кожного року літні канікули я проводив в селі у бабусі.

Про саме море я буду розповідати в наступних частинах. А зараз – безпосередньо про місце, де ми живемо.

Охримівка Запорізької області – тихе і затишне село за два кілометри від траси. Чистеньке і охайне. Привітне й неквапливе. Так виглядає вулиця, на якій розташований наш будиночок.

k045

А отак (ви не повірите!) – самісінький центр села, вдень у неділю.

centr

Дух авантюризму і романтики спонукає дітей досліджувати закинуті будівлі. Таких є декілька. От колишня музична школа.

zabros1

А ось у центрі – мабуть торгівельний і культурний центр. Написи свідчать, що колись тут проводилися дискотеки.

selp1selp2

Зараз великого державного сільпо немає, натомість є декілька невеличких приватних магазинчиків, де можна купити все необхідне, від харчів – до автозапчастин. Всюди охоче приймають картки, тому не обов’язково везти купу готівки.

До речі, є тут і закарпатська мінералка, «Поляна квасова». По 13-15 гривень за пляшку. Ніврочку….

miner1

Є в продажу і пиво «Закарпатське», і в пляшках, і на розлив. Зрозуміло, що закарпатського в цій продукції львівської броварні – лише назва, але ж все одно приємно бачити згадку про рідний дім, чесне слово.

beer1 beer2

Сільрада. На дверях – купа інформаційних папірців. Програма ПРООН дісталася й сюди, за допомогою іноземних коштів збираються капітально відремонтувати водогін.

silradA1proon

Оголошень на склі наклеєно взагалі чимало. Наприклад, заклики зберігати чистоту, не смітити, берегти довкілля. До заклику, до речі, прислухаються, в Охримівці ніде не помітно сміття, мешканці дбають про своє середовище.

smitt

Про те, що поруч – Кримській півострів, нагадують ще два плакати. Три роки тому тут було дуже тривожно, адже навколишня територія розташована там, де міг пролягати так званий «сухопутний коридор до Криму», тому в розпал боїв за Маріуполь війна цілком могла перекинутися і на цей край. Тож на сільраді досі розташована інструкція мешканцям про те, що їм робити в разі бойових дій, появи чужинських «зелених чоловічків», пострілів та вибухів. Щиро сподіваюся, що ця небезпека більше ніколи не буде актуальною для цього регіону України. Та й для будь-якого іншого.

obstrel burm

А чому оголошення вивішені на дверях, невже нема інформаційних дощок? – спитаєте ви. Насправді є, просто навпроти сільради. Але вони зайняті… рекламними наліпочками.

af1

Таких щитів навіть декілька. Один колись, до епохи супутникового ТБ та Інтернету, був афішею кіномеханіка, судячи з написів «Сьогодні» і «Скоро». На іншому навіть зберігся крізь роки металевий напис «Комсомольский прожектор». Не знаю, що він висвічував тридцять років тому, а зараз тематика така, як і в Закарпатті – кредити, вікна-двері, «волосся дорого» та зниклі хатні тварини.

af3 af2

Туристами Охримівка не дуже балувана, вони намагаються оселитися ближче до Кирилівки, що розкинулася просто на морському узбережжі. Вище я згадував, що діставатися туди ще 15 кілометрів. Зате поруч із селом є лиман. І це – чудово! На перший погляд його не відрізниш від моря. Лише отам, на обрії, можна помітити стрічку землі. Тут і хвилі, і краєвид, і пляж, всіяний маленькими мушлями. Вода навіть тепліша за морську.

kar3 k04 lim1

Єдиний недолік – щоб хоч трохи зануритися в солону воду, треба пройти пару сотень метрів вглиб. Зате кажуть, що лиманський намул – дуже-дуже лікувальний. Тому відпочиваючі часто ним вимазуються від потилиці до п’ят, набуваючи цілком африканського вигляду. Але особисто я так кардинально змінювати імідж, бодай і короткочасно, не захотів.

lim2

А ще – тут просто неймовірні схід та захід сонця! А зорі вночі – рясні-рясні!

kar6

Я не буду казати, що Охримівка – це рай на Землі. Бо ж точно знаю, що рай розташований між Ужком та Лазещиною. Але прожити тут тиждень-два в будь-якому разі варто.

sad dk1 dk2

Про дещо спартанський побут, сімейні розваги з присмаком ностальгії, зворушливий порятунок Волдеморта та інші приазовські враження – в наступних частинах.

Костянтин Черкай, korzonews.info