Почесному громадянину Ужгорода Льву Луцкеру сьогодні виповнилося б 74 роки…

Почесному громадянину Ужгорода Льву Луцкеру сьогодні виповнилося б 74 роки…

Поширити

8 липня 1944 року народився видатний закарпатський, і не тільки, культурний діяч – актор, режисер, педагог, Почесний громадянин Ужгорода Лев Йосипович Луцкер.

Льова Луцкер – знакова людина в історії Закарпаття в цілому, і нашого обласного центру зокрема. Без жодних перебільшень. А з серпня 2016 року – Почесний громадянин Ужгорода. Цілком заслужено.

Люди старшого покоління пам’ятають його за виставами театру-студії «Сучасник».

Люди середнього покоління – за своїм дитинством в ужгородській школі «Радість».

Підростаюче покоління – з розповідей батьків.

Останнім часом разом з сім’єю він жив у Німеччині, в місті Штраубінг (Баварія). Не хотів їхати – але був змушений. Як то кажуть, «часи були такі».

Роки брали своє – Лев Йосипович важко хворів і був прикутий до ліжка. Але навіть в такій ситуації не залишав активного життя, створив багато відеороликів, велика частина з яких була присвячена Ужгороду, який він любив шалено.

А ранок 20 лютого 2017 року приніс вкрай сумну новину – Льва Йосиповича не стало. Але через все своє життя він проніс головні цінності – доброту, щирість, любов до людей і творчості. І ми це пам’ятаємо…

Вірш, опублікований нижче, з’явився в збірнику «Опік» за 2003 рік. Автор – відома ужгородська поетеса Міла Маришева (кандидат філологічних наук, доцент УжНУ Людмила Павлівна Бородіна).

А фотографія «У Замку» опублікована в фотоальбомі «Твоя і моя весна» за 1977 рік. За словами Людмили Бородіної, фото зроблено не пізніше 1975 року.

Володимир Кривошапко, korzonews.info

Льву Луцкеру

Он уехал, этот клоун,

С чуть припухшими глазами,

Каждый выход на поклоны

Он оканчивал слезами…

 

Он одаривал стихами

Всех, кто молод, так влюблённо,

Этот город будет помнить,

Как играл он окрылённо!

 

Он покинул этот город,

Ветку сакуры цветущей,

Розоватое свеченье,

Проникающее в душу.

 

Цвет магнолии на Пасху

И родной реки теченье.

Белый клоун, бедный клоун,

Смех и слёзы, и паренье.

 

Что с твоей судьбою стало,

Белый клоун, беглый клоун?

В дальних странах ты устало

Вновь выходишь на поклоны…