Під Стоунхенджем виявили гігантський пам’ятник

Під Стоунхенджем виявили гігантський пам’ятник

Поширити

Під Стоунхенджем виявлено гігантське ритуальне спорудження епохи неоліту, що складається з каменів заввишки до чотирьох з половиною метрів. Моноліти були знайдені на глибині 90 сантиметрів за допомогою радарів.

Археологи припускають, що в давнину вони становили не коло, як Стоунхендж, а рівну лінію і маркували маршрут шляху паломників. Про відкриття повідомляє The Telegraph.

Знахідка була зроблена на місці пам’ятника Даррінгтон Уоллс – обнесеного круглим валом поселення епохи будівництва Стоунхенджа. Ще з ХIX століття вчених дивувало, що одна зі сторін вала витягнута в рівну лінію. Зараз з’ясувалося, що цей край насправді становить єдине ціле з низкою 90 гігантських каменів, які мають форму підкови. Швидше за все, ці мегаліти позначали шлях паломників до Стоунхенджа або іншої ритуальної споруди.

«Це одна з найбільших мегалітичних споруд в Європі, яка ховалася у нас під носом чотири тисячі років. Ми поки що не знаємо, який мінеральний склад цих каменів. Якщо по висоті вони не відрізняються від сарсенів (валунів пісковика) Стоунхенджа, їх природа, швидше за все, така ж. Можливо, їх поставили для проведення деяких ритуалів або ж вони відзначали гігантську арену. Пам’ятники того часу були покликані створювати театральний ефект, вражати і пригнічувати», – пояснив керівник проекту Вінс Гефні (Vince Gaffney).

Археологи зробили це відкриття в рамках багаторічного проекту цифрової картографії. Вчені вже з’ясували, що Стоунхендж – це не ізольований пам’ятник, а лише частина величезного комплексу святилищ, курганів, ровів і місць жертвоприношень. В околицях знаменитих мегалітів виявлено 17 невідомих релігійних пам’яток.

За допомогою радарів, лазерних сканерів і магнітовимірювальних приладів, сконструйованих у віденському Інституті Людвіга Больцмана, британські вчені створили цифрову археологічну карту комплексу (що займає 12 квадратних кілометрів). У віртуальному просторі вони прибрали всі зміни в ландшафті, що відбулися за п’ять тисяч років – з моменту появи перших мегалітів.