«Робоча проїздка» по Закарпатській області міністра закордонних справ України

«Робоча проїздка» по Закарпатській області міністра закордонних справ України

Поширити

Попередньо анонсувалося, що у п’ятницю, 1 грудня, міністр закордонних справ України Павло Клімкін перебуватиме з робочою поїздкою на Закарпатті. Так, дійсно, пан міністр у нас був. Але скоріше з «проїздкою», аніж з поїздкою.

І справа навіть не в тому, що Закарпаття виявилося «проміжною станцією» між Івано-Франківщиною (де Павло Клімкін був у четвер) та Буковиною (наступний пункт його перебування у західному регіоні України). Просто проблем (в тому числі міжнародного звучання) у нашому краї останнім часом накопичилося стільки, що й трьох днів замало, щоб бодай з ними ознайомитися. Не говорячи вже про вивчити та вирішити. А тут – один робочий день, та й то – п’ятниця…

У першій половині дня Павло Клімкін побував на Берегівщині, відтак прибув до Ужгорода. На 15.00 була запланована його зустріч з керівниками районів, директорами шкіл, громадськими діячами, представниками нацменшин.

Варто зазначити, що ніхто із тих, хто був присутній у сесійній залі обласної ради, на цю зустріч не запізнився. По тій простій причині, що вона розпочалася на добрі півгодини пізніше призначеного часу.

Заступник голови ОДА В.Мікулін повідомив, що П.Клімкін має розмову з головою ОДА Г.Москалем. Справа потрібна. Варта навіть того, щоб на неї було витрачено набагато більше часу. Певен, що Геннадію Москалю було що розказати Павлу Клімкіну…

Але у пана міністра знайшлося на розмову з головою облдержадміністрації лише півгодини…

Все, що нижче (власне, як і вище) – суб’єктивні враження і роздуми автора. Об’єктивною може бути хіба що стенограма. Те, що говорилося на зустрічі в мікрофон, може, і записувалося, але в мікрофон говорили далеко не всі. Щоправда, пан Клімкін час від часу щось занотовував жовтим олівцем на дистику білого паперу… Залишається сподіватися на його добру пам’ять – інакше навіщо було вислуховувати виступаючих?..

У вступній промові П.Клімкін розповів про два основні враження від перебування на Берегівщині. Він відвідав школи з українською та угорською мовами навчання. У першій – вільно спілкувався з школярами, а в другій – навіть з випускниками через перекладача. Вони, мовляв, після школи все одно продовжать здобувати освіту в Угорщині, отож… «Ви думаєте, вони потім повернуться в Україну?» – риторично запитував П.Клімкін.

Друге враження – від кордону. Пан міністр побував на «Лужанці». Подивився на угорський бік цього пропускного пункту, потім – на український. Порівняв…

Вступна промова Павла Клімкіна була не такою довгою. І не такою змістовною, як того хотілося б, принаймні – автору. Але емоційною.

Потім пан міністр запропонував присутнім поділитися своїми думками та запитаннями. А наприкінці, мовляв, він відповість на всі одразу.

Переповідати все – занадто довго, тому не варто. Про основне, плюс власні роздуми.

Перший заступник голови обласної ради, очільник обласної організації КМКС Йосип Борто перерахував статті Конституції України, які, на його погляд, порушує стаття 7 нового Закону про світу. Нагадав про звернення Закарпатської обласної ради з цього приводу і запитав, чи не варто було дочекатися рішення Венеціанської комісії.

Пан Клімкін зазначив, що в законопроекті були дещо інші формулювання, але в процесі обговорення у Верховній Раді вони зазнали змін.

Рішення Венеціанської комісії очікується 10 грудня, яким воно буде – побачимо.

Про Конституцію – ні слова.

Ще раз переповів свої враження від відвідин двох шкіл у Берегові.

Розказав, що ніхто і не думав забороняти дітям вивчати рідною мовою, скажімо, фізику, математику, ботаніку та інші спеціальні предмети…

Чи я неправильно розумію Закон, чи як? Адже там чітко записано, що мовою освітнього процесу в навчальних закладах буде тільки державна.

Ряд виступаючих нарікали на малу кількість пропускних пунктів (зокрема – на українсько-угорському та українсько-румунському кордонах) і на те, що немає жодного пункту пропуску на кордоні Закарпаття і Польщі.

 

 

Пан Клімкін знову згадав про свої відвідини «Лужанки» і відповів, що спочатку треба привести в порядок існуючі пункти пропуску, а вже потім братися за відкриття нових. А то, мовляв, гроші на впорядкування прикордонної інфраструктури виділяються, але не опановуються.

Пригадується, що обласна влада вже неоднораз зверталася до Києва з проханням дозволити розпоряджатися виділеними на облаштування  пунктів пропуску коштами (в тому числі – європейськими) на місцях, на наші пункти – в нашій області. Та ба…

Було питання про необхідність врешті-решт провести перепис населення – скільки нас взагалі, і скільки кого по національностях – зокрема.

Питання зависло у повітрі.

А шкода. Дуже шкода…

Між тим, питання кількості населення вже переростає у проблему з огляду масової міграції наших співвітчизників за кордон. Там краще життя і привабливіші перспективи.

Для цього потрібно дати можливість людям працювати і заробляти вдома, в Україні. Пан міністр докладає дуже багато зусиль для залучення європейських мікро-проектів і мікро-грантів для вітчизняного малого і середнього бізнесу.

Якби то в малому і середньому бізнесі полягала вся проблема. Раніше і на великих заводах та фабриках люди непогано заробляли…

Радник при дирекціі Національного Інституту стратегічних досліджень Світлана Мітряєва спитала про таке: «Підсумкова Декларація саміту «Східного партнерства» (пункт 18), який нещодавно відбувся в Брюсселі і на якому Ви були присутні, містить положення про мову освіти національних меншин, який включили в документ за наполяганням Угорщини. Цей пункт підтримали всі країни Східного партнерства, окрім України. У нас що, різне розуміння положень європейських документів щодо захисту прав національних меншин? Чи це недопрацювання дипломатичної служби?»

Пан Клімкін дуже високої думки про Східне партнерство. Але Угорщина внесла цей пункт в останній момент, і Україна не могла з ним погодитися.

В перший чи останній момент внесли – але з цим пунктом погодилися ВСІ. Окрім України. Саме в цьому я бачу «різне розуміння». А в даному випадку – різне розуміння заданого запитання.

Піднімалися й інші «дотичні» проблеми. Зокрема, згадувалася «Стратегія реформування лісового господарства на період до 2022 року», проти прийняття якої у четвер протестували лісоводи, яких підтримала і обласна влада.

Пан міністр зауважив, що в нас і зараз рубають забагато лісу, йому боляче дивитися на наші лисі гори

Так, ніби з передачею державних лісгоспів у приватні руки рубати ліс стануть менше. Чомусь гадається – що навпаки…

Задавалися питання про відміну поїздів на Київ, про відсутність авіасполучення, про борги по зарплаті технічним працівникам шкіл…

З цими проблемами пан Клімкін не знайомий, але записав їх згаданим олівцем на загаданому папері.

Аби лиш той папірець не загубився серед інших…

А яке враження від зустрічі з паном міністром в цілому?

Чомусь пригадався анекдот про першого Президента України Леоніда Кравчука. Коли він виходить на вулицю, а там дощ. Йому пропонують зонтик, а він «Та не треба. Я МІЖ КРАПЕЛЬКАМИ, МІЖ КРАПЕЛЬКАМИ…»

Не знаю чому, а пригадався…

Володимир Кривошапко, korzonews.info

Фото Костянтина Черкая