Циганська карта «Рідного Закарпаття»

Циганська карта «Рідного Закарпаття»

Поширити

І нехай ніхто не звинувачує автора в тому, що він називає рома циганами Ром, рома – це поширена самоназва циган, хоча використовуються і інші етноніми: синтії, мануш («люди»), калі («чорні»). На політичному рівні для всіх європейських циган використовується позначення рома (англ. Roms, Romanies) – Вікіпедія. Це до того, що закарпатські цигани циганами і є, як би там вони себе не самоназивали, Ніякого криміналу автор в цьому не бачить, тим більше, що і статті такої в Кримінальному Кодексі України немає…

Циган в Закарпатті досить багато, відповідно – вистачає і потенційних голосів на тих чи інших виборах. Що завжди використовувалося окремими політичними силами та кандидатами, шляхом «стимулювання» циганського електорату в той чи інший спосіб. І прийдешні місцеві вибори – аж ніяк не виняток. Переконався в цьому, коли побачив фото, зроблене на нещодавній зустрічі активістів партії «Рідне Закарпаття» в конференц-залі готельно-ресторанного комплексу «Камелот» (на заставці)

Так, в самому центрі фото (між невідомими мені бороданем і блондинкою) сидить відомий мені один з циганських депутатів Ужгородської міської ради Мирослав Горват. Спочатку не повірив, а потім перевірив. Дійсно, під № 11 в списку кандидатів до Ужгородської міської ради від «Рідного Закарпаття» значиться Горват Мирослав Васильович, 04.02.1980., Громадянин України, освіта вища, безпартійний (виділення авторське)

Чекайте-чекайте. На офіційному сайті Ужгородської міськради в розділі «Персональний склад депутатів по політичних партіях депутатів» значиться приналежність Мирослава Горвата до партії «Єдиний Центр». Так хто ж вводить в оману виборців: сайт Центральної виборчої комісії або сайт Ужгородської міської ради?

У будь-якому випадку, за новим Виборчим кодексу в списки партій дозволено включати або членів самої партії, або безпартійних. Зрозуміле бажання «Рідного Закарпаття» отримати ще й циганські голоси обласного центру, однак, чи вдасться розіграти «циганську карту» на виборах 25 жовтня? Не факт, не факт…

Вся справа в тому, що ставлення до циган в Закарпатті в цілому і в Ужгороді зокрема, м’яко кажучи, неоднозначне. Особливо в Ужгороді, куди багато хто з них щодня з’їжджаються на «заробітки» з усієї області. Але не того роду заробітки, якими займаються закарпатські «заробітчани» в далеких краях. Циганські «заробітки» в основному полягають у нахабному жебрацтві, дрібних і не дрібних крадіжках і, за чутками, розповсюдженні наркотичних речовин.

Так, життя зараз – не цукор. Для багатьох. Як результат – жебраків зараз вистачає. Але всіх їх можна розділити на дві категорії: ті, хто дійсно поневіряються, і «професійні». Саме до останніх в основному відносяться особи циганської народності. Вони навіть винайшли вид діяльності, якого немає в державному КВЕД – здача в оренду дітей для жебрацтва (жінкам з маленькими дітьми більше «дають»).

Ще одна відмінна риса циганських жебраків – нахабство. Часто вони не просять милостиню – вони її вимагають. «Не даси» – можуть образити, облаяти, проклясти, а якщо з дівчиною або компанією сидиш десь на терасі – просто плюнути в каву або тарілку з їжею…

Є ще одна «неКВЕДівська» професія – циганські діти (часто цілими групами) ходять по контораз і магазинах. Приводи можуть бути різними: чи не треба винести сміття, чи немає у вас макулатури (металобрухту). Але поки один з них відволікає увагу питаннями, інші – виглядають, де що «погано лежить», а то й відверто тягнуть все, що «потрапляє під руку», навіть гроші з каси магазину або гаманця громадянина можуть вкрасти.

Нещодавно серія зухвалих крадіжок прокотилася по самому центру Ужгорода – по вулиці Корзо. Обгрунтовано підозрювані – троє циганчат шкільного віку. Одного з них навіть зловили на місці злочину, викликали поліційських. Ті його забрали і… майже відразу відпустили. Ще й додому на поліцейській машині підвезли. Потім пояснювали: мовляв, він неповнолітній, ми інакше на могли за законом. Але, згідно із законом, за неповнолітніх злодіїв повинні відповідати (і відповідно – відшкодовувати збитки) повнолітні батьки. Це стосується всіх нас, громадян України. Але з циганами і поліція не бажає зв’язуватися.

Втім, ходять чутки, що окремі поліцейські в цьому сенсі зв’язуються з спійманими циганськими вершками з велткою радістю – циганські малолітки з ними «діляться». А заяви про злочин цим продажним поліцейським потрібні тільки для того, щоб визначитися, скільки в тому чи іншому випадку можна вимагати «відкупних».

Деякі обкрадені звернулися до згаданого вище Мирослава Горвата, який позиціонує себе як голова ГО «Об’єднання ромів Ужгорода», навіть фото підозрюваних прислали. Відповідь: «А що я можу зробити?»

При цьому для циган немає «нічого святого» – вони обкрадають навіть своїх одноплемінників. Так, нещодавно на вул. Оноківськїй обікрали перукарню товариства «Романі Чгіб». «Шахтинська» цигани провели своє неофіціальне розслідування і по своїх каналах з’ясували: до цього з великою ймовірністю причетні «радванські». Теж зв’язалися Мирославом Горватом. І отримали таку ж відповідь: «А що я можу зробити?» Аде якщо нічого не можеш зробити – то який же ти глава «Об’єднання ромів Ужгорода» і навіщо лізеш до міської ради? Питання до Мирослава Горвата.

Друге питання – до керівництва «Рідного Закарпаття»: вони всерйоз розраховують, що всі постраждалі (в тому числі – цигани мікрорайону Шахта «з розбігу» проголосують за партію, якщо в її списках побачать циганського кандидата?

А може, в «Рідному Закарпаття» розраховують, що цигани масово підуть на виборчі дільниці, якщо в списках партії побачать буде «свій» кандидат? Мали б знати, що цигани ніколи нічого «за просто так» не роблять. Їм потрібен «стимул», бажано грошима.

Але і тут «прокол». Справа в тому, що ні в Закарпатті в цілому, ні в Ужгороді зокрема немає так званого «баро» (у циганів завжди вибирали старійшину і авторитетну, людину, яка, кажучи по-сучасному, займаоася захистом прав людини всередині табору. Ось її-то і називали баро. а букву «н» вже додали пізніше. У старі часи баро обирався серед шанованих і багатих людей. Він «тримав» табір і міг за нього постояти, а також вершив у таборі суд).

Пам’ятається, що колись на Радванці ще недавно жив (мир його праху) Йосип Адам. Або вважався він баро – не скажу, але очолював Товариство «Рома» і користувався серед місцевих циган беззаперечним авторитетом. Чого гріха таїти – він же, за чутками, брав гроші за голоси радванських циган за того чи іншого кандидата чи партію, але при цьому «контролював процес». Роздавав гроші особисто і безпосередньо біля виборчої дільниці, за що навіть притягувався до відповідальності.

А хто зараз «авторитет» на Радванці? Хто баро який зможе забезпечити тут явку циган, а головне – «правильне» голосування?

У наш час баро очолюють циганські громадські організації. У 1993 році ще один житель Радванки Аладар Адам «розійшовся в поглядах» з товариством «Рома» і створив Закарпатське культурно-просвітнє товариство «Романі Яг» (Циганська ваипа). Серед основних напрямків роботи товариства, в тому числі, значилися допомога бідним, організація гуманітарної допомоги. На чому Аладар Адам і «погорів».

Влітку 2015 р місцеві ЗМІ розповідали про аферу, провернувши яку, «підприємливі люди» хотіли підзаробити грошенят на наївності і бідності циган.

Нагадаємо, тоді серед закарпатських циган поповзли чутки, що ті з них, батьки яких народилися до 1936 року, можуть отримати чималу компенсацію (20 тис. євро) від уряду Німеччини. Потрібно тільки відкрити валютний рахунок, зібрати потрібний пакет документів, прикласти до них 500 гривень і віддати все це одному з лідерів ромських товариств. Той, мовляв, відвезе документи в Румунію, місцевому ромському королю, і все – залишиться тільки чекати надходження іноземних грошенят на свою банківську карту…

Масштаби цієї афери охопили не лише Закарпаття, і навіть не тільки Україну – подібні комплекти документів (і суми в національних грошових знаках!) масово готували цигани Молдови, Росії та Білорусі. Більш розсудливі цигани почали наводити довідки, користуючись контактами з різними благодійними фондами за кордоном. Цілком очікувано, що там сильно здивувалися. Так, представники німецьких структур, які раніше займалися виплатами репарацій постраждалим від нацизму, запевнили, що ніяких таких програм не планувалося не тільки по лінії їхнього фонду, але і в Німеччині взагалі. Навіть за старими програмами виплати ще не завершені повністю, а вже виділяти нові гроші на тлі свіжих проблем і труднощів – точно ніхто не стане. А значить, створюваний ажіотаж – чистої води афера.

Справою зацікавилися правоохоронці. Виявилося, що закарпатські цигани несли документи і гроші голові товариства «Романі Яг». При цьому кримінально Аладар Адам вийшов «сухим з ​​води»: мовляв, чутки він особисто не поширював, нічого нікому не обіцяв, документи і гроші для «короля в Румунії» люди несли самі, він особисто ні від кого нічого не вимагав, тобто – нічого протизаконного тут немає. Дійсно, криміналу немає. А авторитет? Авторитет був втрачений, і, схоже, назавжди. Хоча сам Аладар Адам каже, що «відійшов від справ» за власним бажанням – через похилий вік, та й здоров’я вже не те.

Взагалі, про по-справжньому авторитетних циган, серед нині живих і діючих, широкій ужгородській громадськості не відомо. Останнім часом цю нішу намагається зайняти зять Аладара Адама – № 11 в списку кандидатів до Ужгородської міської ради від партії «Рідне Закарпаття» Горват Мирослав Васильович. Котрий зараз може похвалитися хіба що низкою грантів, отриманих від соросівського фонду «Відродження»…

Через кого тоді збирається розігрувати «циганську карту» «Рідне Закарпаття»? Плюси або мінуси отримає партія від наявності в своєму списку циганського перебіжчика з «Єдиного Центру»?

Втім, як відомо, «гроші не пахнуть».

Позначки у виборчих бюлетенях теж «не пахнуть»..,

Т.Т.Макаров, korzonews.info

P.S. Автор знайшов циганських кандидатів у виборчих списках і деяких інших партій. Здається, їм теж слід задуматися над питаннями, як? і чи варто? розігрувати «циганську карту»?