Чому Земля ще не вимерла, дізналися вчені

Чому Земля ще не вимерла, дізналися вчені

Поширити

Британські біологи розкрили механізм, завдяки якому життя набуло властивість стабілізувати роботу екосистем і клімату Землі, що, в свою чергу, допомогло їй проіснувати понад три мільярди років, передає РІА Новини.

Їхні висновки були представлені в журналі Trends in Ecology and Evolution. «Ми розкрили два прості принципи, які управляли еволюцією життя до того як вона встигла перетворити Землю на систему, стабілізуючу саму себе. Тепер у нас є шанс знайти відповідь на головне питання – як і чому виникли наші найдавніші предки», – розповідає Тім Лентон з університету Ексетера (Великобританія).

Як показують розрахунки астрофізиків, Галактика і весь Всесвіт у цілому повинні кишіти життям, проте жодних слідів розумних чи нерозумних інопланетян вченим поки так і не вдалося знайти. Багато дослідників вважають, що це пов’язано з тим, що життя швидко з’являється і ще швидше зникає, не встигаючи залишити істотних слідів.

У такому випадку виникає питання – чому життя на Землі не зникло за три мільярди років свого існування? Перше пояснення цього феномена було викладено відомим хіміком Джеймсом Лавлоком ще в 1972 році в рамках так званої «гіпотези Геї». Вона постулює, що клімат і умови на Землі безпосередньо регулюються її мешканцями, зеленими рослинами та іншими живими організмами, подібно до того як тіло теплокровних тварин реагує на зміни температури навколишнього середовища.

Ця ідея добре пояснює те, як земному життю вдалося проіснувати так довго, але вона не дає відповіді на найважливіше питання – як сформувалася ця самопідтримуюча система і як виник «симбіоз» між життям і планетою?

Лентон, один з найвідоміших послідовників Лавлока, і його колеги спробували знайти відповідь на обидва ці питання, вивчаючи те, як пов’язані між собою природний відбір, еволюція і стабільність місцевих умов середовища.

Як пояснюють вчені, багато еволюційних «новацій» можуть бути корисними для виживання одного виду мікробів, тварин або рослин, але вони можуть дестабілізувати всю екосистему і призвести до швидкого вимирання всіх її мешканців за рахунок позбавлення їх усіх доступних ресурсів, різких змін в кислотності або інших властивостей навколишнього середовища.

Яскравий приклад – поява перших ціанобактерій і породжений ними потужний льодовиковий період. Він виник приблизно мільярд років тому в результаті різкого зниження рівня СО2 в атмосфері. Він фактично «обнулив» весь розвиток життя за попередні історичні епохи.

Якщо ж еволюція йде досить скромними і повільними кроками, то тоді у житті вистачає часу на пристосування до нових умов або до змін, пов’язаних з «зовнішніми» чинниками. В їх ролі можуть виступати виверження вулканів, зростання сонячної активності або зміни в круговороті порід у надрах Землі.

Як зазначає Лентон, подібна «еволюція стабільності» нерозривно пов’язана з наступним кроком у розвитку життя – «відбором по виживаності». У розумінні авторів статті, живі істоти, які дестабілізують екосистеми, будуть зникати швидше, ніж інші види мікробів, багатоклітинних і рослин. Це, в кінцевому підсумку, призведе до формування повністю стабільноїі саморегульованої Землі, де ми живемо сьогодні.